Пам’ять, травма і материнське: постапокаліптичний погляд на Чорнобильську ядерну катастрофу

Автор(и)

  • Ганна Чучвага Калгарський університет

DOI:

https://doi.org/10.21226/ewjus608

Анотація

Чорнобиль має символічне значення для декількох східноєвропейських поколінь. В 1986 році це місто пережило руйнівний ядерний вибух, що залишив по собі постапокаліптичний ландшафт і красномовну демонстрацію антропоцену. Епістемологічна криза людства, спровокована Чорнобильською ядерною катастрофою, призвела до появи постчорнобильського мистецтва – мистецтва прийняття і відторгнення, мистецтва фізичних та емоційних травм, мистецтва, що втілює у собі відповідальність людства за своє майбутнє.

Ця стаття присвячена творам мистецтва, що були створені у перші два десятиліття після вибуху на Чорнобильській АЕС. Витвори, розглянуті у статті, охоплюють широкий діапазон – від предметно-образотворчого мистецтва до концептуальних інсталяцій. У статті робиться спроба проаналізувати тенденції постчорнобильського мистецтва, створеного свідками трагедії. Це білоруські та українські митці, для яких Чорнобиль уособлює точку неповернення, непереборну трагедію їхнього народу і спустошення їхніх земель. Для них Чорнобиль – перевернута метафора щодо правомірності мирного атома і наслідків антропоцену. У цій роботі використовується теоретичний підхід Ґризельди Поллок до травми, а основна увага приділяється мистецтву материнського, створеному як жінками, так і чоловіками.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Ганна Чучвага, Калгарський університет

Adjunct Assistant Professor.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-10-26

Номер

Розділ

Articles - Thematic Section

##category.category##