Відсутність концепції «Руської землі» за доби Хмельниччини

Автор(и)

  • Чарльз Гальперін

DOI:

https://doi.org/10.21226/ewjus613

Анотація

Після монгольської навали у XIII столітті київський міф про «Руську землю» відігравав менш важливу роль на східнослов’янських землях, що потрапили під контроль Польщі чи Литви, аніж на північно-східних територіях, що стали Московією. Частина Галичини, що опинилася під владою Польщі, як адміністративно-територіальна одиниця, іменувалася Руською землею. Білорусько-литовські літописи відродили цю концепцію на рутенських землях, включених до складу Великого князівства Литовського. У цих літописах термін «Руська земля» ретроспективно стосувався усієї території Київської Русі, а також використовувався на позначення усіх рутенських територій у Великому князівстві Литовському, або лише білоруських територій, або ж українських земель після розпаду Київської Русі. Крім того, Білорусько-литовські літописи запозичили уривки з літописів північно-східної Русі, де «Руська земля» ототожнювалася з північно-східною Руссю, а саме – Московією. У тексті Люблінської унії термін «Руські землі» позначали чотири прикордонні воєводства, приєднані Польщею після підписання цієї угоди. Час від часу назва «Руська земля» з’являлася і в інших джерелах. Однак Богдан Хмельницький та його козаки у середині XVII століття не використовували цей термін для легітимізації своєї нової політики, відкинувши тим самим елемент спадщини Київської Русі. В Україні це переривання міфу про «Руську землю» не було високо оцінене та досі залишається недостатньо дослідженим.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Чарльз Гальперін

Independent scholar.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-10-26